Навряд чи можна сказати, що всі без винятку хочуть бути лідерами всюди і завжди, однак і те, що кожен прагне вийти на лідируючі позиції чи то в професійній області, чи то в міжособистісному спілкуванні, чи то в ще якийсь сфері, заперечувати безглуздо. Інша справа, що охочих безліч, а справжніх лідерів на порядок менше. Однак психологія стверджує, що лідером може стати не тільки той, хто володіє природним вродженим набором відповідних особистісних якостей. Мовляв, лідером здатний стати практично кожен.
Хто такий лідер
Лідером називається особа, що володіє в якій-небудь групі людей, формальної чи неформальної, найбільшим авторитетом, визнаним більшістю членів групи, і яке здатне спрямовувати дії групи в цілому та її окремих учасників в ту чи іншу сторону, організовувати діяльність групи за певними правилам і контролювати їх виконання. Іншими словами, лідер — це людина, яку більшість слухається, який приймає рішення і несе відповідальність за їх результати.
Так як лідери з’являються в самих різних за складом, характером учасників і спрямованості діяльності групах, то і лідери можуть бути самими різними як за формою, так і за змістом. Лідери можуть бути різними по найрізноманітнішим параметрами. Так, найчастіше можна зустріти поділ лідерів за стилем керівництва, стилю лідерства — анархічною, демократичні, авторитарні. Також лідерів поділяють на формальні (щодо формальних колективів та займаної в ньому посади) і неформальних (або в неформальній групі, або в групі формальної, але без відповідної посади). І тут потрібно особливо підкреслити, що поняття «лідер» і «керівник» близькі за значенням, але аж ніяк не синоніми, зустрічаються лідери не керівники і керівники не лідери. Можна наводити класифікації та по інших напрямках: по характеру діяльності (універсальний, тобто постійний, або ситуативний лідер), за змістом діяльності (лідер, який надихає і направляє і лідер, який подає приклад справою) і так далі. Також останнім часом набирає популярність, особливо в ділових колах, ситуаційна теорія лідерства, згідно якої є дві рівнозначні і в різних ситуаціях равноеффектівно моделі лідерства: лідери, орієнтовані на досягнення поставленої мети і лідери, орієнтовані на побудову та збереження оптимальних взаємовідносин у групі.
Якості лідера
Визначившись з тим, хто ж такий лідер, то є до чого прагнути, повернемо розмову в бік того, що необхідно лідеру, які ті якості, які виділяють людину з групи і приносять йому статус лідера. Можна довго сперечатися, які саме з цих якостей більш важливі, а які менш, але результату не буде, тому що виявиться, що вони всі однаково важливі. Тому в довільному порядку, а не у відповідності з якоюсь ієрархією, коротко перерахуємо ці якості, без яких лідер не лідер:
Виховання лідера в собі
Всі перераховані вище якості чудові, але більшість людей, примірявши їх до себе, чесно заявлять, що, може бути, деякі їм притаманні, але так щоб весь набір разом … Але, як кажуть психологи, ці якості не виникають генетичним чином, їх виховує в людині життєва необхідність. І на цьому шляху перший і найголовніший крок — об’єктивно оцінити себе, пройтись по списку своїх якостей і визначити, чого саме не вистачає для того, щоб стати лідером. Коли маєш конкретну мету, наприклад, розвинути комунікабельність, організаторські здібності підвищити рівень освіченості, а не розпливчасті ефемерні мріяння «Ех, мені б стати лідером …», справа просувається в тисячу разів швидше.
При цьому дуже корисним буде не покладатися лише на себе, але й розпитати рідних і близьких, які якості в самому собі присутні, а які відсутні — з боку адже видніше. Потім не менш важливе і складне діло — повірити в те, що стати лідером шляхом самовиховання і самоконтролю можна. Жодне серйозне діло (а зміна самого себе справа дуже навіть серйозне) не увінчається успіхом, якщо його починати без віри в реальність досягнення кінцевої мети. Правда, для цього потрібно бути ще й реалістом і віддавати собі звіт в тому, що неможливо стати лідером, відвідавши один з активно рекламованих псевдопсіхологіческіх тренінгів, улаштовувачі яких обіцяють за тиждень зліпити з вас лідера помастітее Черчілля, Наполеона і Цезаря разом узятих. Цей процес буде довгим і важким. Однак, перш за все, потрібно задуматися про те, щоб, змінюючись в плані придбання лідерських якостей, залишатися при цьому самим собою і не принести в жертву досягненню лідерства в тій чи іншій сфері все інше.
Нарешті, потрібно постійно тренувати якості лідера, вже наявні або тільки плекати, тобто перевіряти і виховувати їх практикою. Адже ці якості і є лідерськими тому, що реалізуються в справах, а не залишаються лише теоретичними можливостями. Тому не варто соромитися і відзначати для самого себе ті успіхи, які трапляються на шляху до справжнього лідерства. Адже будь-яку дорогу здолає лише той, хто йде.
Олександр Бабицький