Як самостійне захворювання остеохондропатії вперше виділив німецький лікар Г.Аксхаузен в 1923 році. Він же встановив, що при остеохондропатії тазостегнового суглоба відбувається асептичний некроз (омертвіння й розпад кісткової тканини без участі бактеріальної флори) головки стегнової кістки.
Що таке остеохондропатії
Остеохондропатии — це ряд захворювань кістково-суглобового апарату, що зустрічаються переважно в дитячому та юнацькому віці, які протікають у вигляді ряду послідовних стадій і проявляються асептичним некрозом найбільш навантажених ділянок скелета, їх руйнуванням і подальшим відновленням.
Сутність захворювання полягає в місцевому порушенні кровообігу кістки, що викликає порушення її живлення і омертвіння тканини (асептичний некроз). Всі остеохондропатії умовно можна розділити на чотири групи:
Серед всіх ортопедичних захворювань остеохондропатії становлять близько 2,5 — 3%. При цьому на асептичний некроз тазостегнового суглоба припадає 34%, колінного — 8,5%, ліктьового — 14,9%, зап’ясткового суглоба і зап’ястя — 42,6%.
Причини виникнення остеохондропатії досі не з’ясовані. Вважається, що значення мають травми, інфекції, вроджені особливості будови тканин, гормональні порушення, порушення обміну речовин і так далі. Більшість дослідників вважають основною причиною хронічну або гостру травму в поєднанні з порушенням кровообігу.
Як проявляються остеохондропатії
Перебіг остеохондропатій, як правило, тривале (2-3 роки і більше). Розрізняють три фази перебігу асептичного некрозу: фазу некрозу (омертвіння кістки), фазу фрагментації (розпад кістки на окремі фрагменти) і фазу результату або відновлення кістки.
У першій фазі хворий скаржиться на втомлюваність, неясні хворобливі відчуття. З’являються невеликі порушення функції суглоба, легка місцева болючість, кульгавість (при ураженні нижніх кінцівок). Потім настає компресія (перелом допомогою здавлювання) некротизованого ділянки кістки, болі посилюються, хворий щадить уражену кінцівку. До результату другої фази болі можуть зникнути, але функція кінцівки не відновлюється. У третій фазі спостерігається процес відновлення кістки або розвиток деформуючого артрозу (розростання всередині суглоба сполучної тканини з порушенням його функції) з поновленням болів.
У дітей в період росту асептичний некроз може призводити до передчасного закриття зони росту кістки (тобто до припинення її зростання).
Діагностика остеохондропатій
Вирішальну роль у діагностиці відіграє рентгенологічне дослідження. Рентгенологічно у розвитку остеохондропатії можна виділити п’ять фаз або стадій:
Інтервали між черговим рентгенологічними дослідженнями залежать від стадії захворювання і складають в середньому від одного до декількох місяців у II стадії, від 6 місяців до року, а іноді і більше в пізніх стадіях.
Лікування остеохондропатій
Лікування остеохондропатій у дітей у зв’язку з високими відновними можливостями в період росту повинно бути консервативним, з розвантаженням ураженої кінцівки (постільний режим або ходьба на милицях) і використанням фізіотерапевтичних процедур. Якщо остеохондропатія у дітей і дорослих закінчилася деформацією суглобового кінця, в ряді випадків показано оперативне лікування.
Прогноз для життя при остеохондропатії сприятливий, а відносно відновлення функції кінцівок визначається своєчасністю розпочатого лікування. Самовилікування спостерігається рідко. Через пізно розпочатого або нераціонального лікування повного відновлення форми кістки та функції кінцівки найчастіше не відбувається — залишаються наслідки у вигляді артрозу.
Галина Романенко