Уреаплазма — це одні з найменших мікроорганізмів. Але, на відміну від інших бактерій, це одноклітинні мікроорганізми, що живуть всередині багатоклітинних організмів. Крім того, уреаплазма може існувати і самостійно, подібно до вірусів, але, на відміну від них, піддаються дії певних антибіотиків.
Уреаплазми можуть викликати запалення будь-яких відділів сечостатевого тракту — уретри, простати, сечового міхура, яєчок і їх придатків, а у жінок — піхви, матки і придатків. Крім того, при деяких дослідженнях вдалося встановити, що уреаплазми можуть фіксуватися на сперматозоїдах і порушувати їх рухову активність.
Симптоми інфекції
До пори до часу інфекція може протікати безсимптомно, або ж може супроводжуватися гнійними виділеннями, сверблячкою, печіння під час сечовипускання і дискомфортом під час статевого акту, частими позивами до сечовипускання і болем.
Діагностика інфекції
Діагностувати інфікування нижніх статевих шляхів бактеріями уреаплазми важко, так як ці мікроорганізми не ростуть в звичайної бактеріальної середовищі, для їх виявлення та ідентифікації потрібні спеціальні речовини. Зокрема, аналіз чоловічих зразків можна проводити тільки шляхом молекулярної діагностики з ПЛР, тобто виключно в спеціалізованих лабораторіях.
Уреаплазми поділяють на 2 підтипи, Ureaplasma urealyticum і Ureaplasma parvum, які можна диференціювати тільки за допомогою ПЛР-діагностики. Патогенність мікроорганізмів уреаплазми в жіночих статевих шляхах залишається невідомою, багато хто вважає їх частиною нормальної бактеріальної флори піхви. Але якщо ці організми виявлені у відповідних клінічних умовах, настійно рекомендується агресивне лікування з допомогою антибіотиків, щоб уникнути ускладнень.
Діагностику і лікування захворювань, пов’язаних з уреаплазмами, ускладнюють наступні фактори:
Слід зауважити, що інфікування відбувається найчастіше статевим шляхом, але можливо і внутрішньоутробне зараження від хворої матері, крім того, мікроби можуть потрапляти в статеві шляхи дитини під час пологів і зберігатися там все життя в неактивному стані. Якщо у вашого партнера виявлена інфекція уреаплазми, це не означає, що він вам змінив, так як механізм зараження ще повністю не вивчений. У будь-якому випадку лікування проходять обидва статевих партнера, що дозволяє запобігти ускладненням та подальше поширення інфекції.
Лікування інфекції
Лікування звичайно полягає в застосуванні деяких антибіотиків з групи тетрацикліну або еритроміцину. Не забудьте повідомити лікаря, якщо у вас алергія на ці ліки. На період лікування слід повністю утриматися від сексуальних відносин. Приймайте антибіотики відповідно до вказівок лікаря та інструкціями на упаковці. Точне дотримання всіх інструкцій і приписів лікаря необхідно для повного усунення інфекції з організму.
Якщо ви сексуально активні, ваш партнер теж повинен протий курс лікування антибіотиками. Як правило, в першу чергу призначають:
По суті, партнер повинен приймати той самий антибіотик, що й особа, інфікована уреаплазмою. Після завершення курсу антибіотиків слід повторно здати аналізи, щоб перевірити, наскільки ефективно лікування. У майбутньому може знадобитися повторний курс антибіотиків для профілактики інфекції.