Сверблячка в сечівнику: чому може розпочатися уретрит

загрузка...

Сверблячка в сечівнику — це ознака уретриту, тобто запального процесу в стінці сечовипускального каналу. Чому почалося запалення в цій області, потрібно розбиратися, причин може бути багато і не обов’язково уретрит повинен бути викликаний тільки інфекцією.

Причини початку уретриту

Уретрити можуть бути гонорейний і негонорейний. Останні в свою чергу діляться на інфекційні та неінфекційні. Інфекційні уретрити можуть бути викликані самими різними збудниками: кишковою паличкою, стафілококами, стрептококами, хламідіями, мікоплазмами, уреаплазмами, трихомонадами, грибами роду Candida і так далі.

Неінфекційні уретрити часто носять травматичний характер і виникають після різних урологічних діагностичних і лікувальних процедур. Крім того, вони можуть виникнути в результаті алергічних реакцій на харчові або медикаментозні алергени, порушення обміну речовин у хворих, у яких остійно виділяються солі з пісок із сечею, дратівливі сечівник (фосфатурія, оксалатурія та інші). До неінфекційного уретриту відноситься і конгезівний уретрит, який з’являється в результаті венозного застою у венах сім’яного канатика і передміхурової залози.

За поширенню запального процесу розрізняють передній, задній і тотальний уретрит, а за течією — гострий і хронічний.

При інфекційних уретритах інфекція, потрапляючи на слизову оболонку сечівника викликає запальний процес або зберігається в ньому більш тривалий час без ознак захворювання (стійке або скороминуще носійство). При венеричних уретритах зараження часто відбувається двома і більше збудниками. Інфекційні збудники (крім гонореї) зазвичай викликають запалення уретри тільки при порушенні місцевого імунітету слизової оболонки або після її травми. У таких умовах запалення іноді може підтримуватися сапрофіти (нормальною мікрофлорою, постійно мешкає в цій області), навіть якщо раніше воно було викликане деякими статевими інфекціями (постгонорейних, посттріхомонадних уретрити).

Ознаки уретриту

Уретрити різного походження протікають зазвичай з однаковими ознаками, розрізняється тільки ступінь вираженості ознак запалення. При гострому уретриті з’являється свербіж, печіння і біль на початку сечовипускання, характерні для запального процесу в даній області. З’являються і виділення з сечівника. В області сечівника можна побачити почервоніння і набряк слизової оболонки. Надалі почервоніння і набряк зменшуються, виділення стають незначними або проходять зовсім. Іноді уретрит із самого початку протікає з мало вираженими ознаками. При цьому убоге відокремлюване з’являється тільки вранці.

При тривалих уретритах запалення часто не обмежується передньою уретрою, а охоплює весь сечівник (тотальний уретрит). Гострий тотальний уретрит проявляється частими імперативними (нестримними) позивами до сечовипускання, болями в кінці його, гноєм і кров’ю в сечі.

При неправильно (особливо, самостійно) проведеному лікуванні гострий уретрит може перейти в хронічний з млявим стертим перебігом і загостреннями, виникаючими після прийому спиртних напоїв, переохолодження, статевого збудження і так далі. При цьому також в області уретри може періодично виникати свербіж. Хронічний уретрит може призводити до звуження (стриктури) уретри.

Діагностика уретриту

Перш за все, намагаються з’ясувати причину уретриту. Для цього, якщо є виділення, їх беруть на дослідження. У процесі мікроскопії мазків при гострому інфекційному уретриті можна побачити велику кількість збудників інфекції (іноді декількох різних збудників). При хронічному уретриті для уточнення діагнозу обов’язково робиться посів виділень на поживні середовища для ідентифікації мікроорганізму, що викликав інфекцію і його чутливості до антибіотиків.

Проводиться також уретроскопія — огляд слизової оболонки уретри за допомогою спеціального оптичного апарату — уретроскопа.

Лікування уретриту

Лікування уретриту залежить від причини, що викликала його. Якщо уретрит протікає протягом не більше двох місяців, то обмежуються призначенням лікарських засобів, вибір яких залежить від причини захворювання.

При тривалих і хронічних уретритах зміцнюють імунітет, призначають лікування всіх наявних хронічних захворювань і місцеве лікування. В якості місцевого лікування при інфекційних уретритах проводять промивання сечівника антисептичними розчинами, інстиляції (вкопування) лікарських розчинів в уретру.

При уретритах неінфекційного походження проводять лікування основного захворювання, що викликало уретрит.

Галина Романенко

Сподобалася стаття? Поділися з друзями:

Схожі статті:
Попереднє з категорії:
Запис опублікована в рубриці Здоров'я. Додайте в закладки постійне посилання.

Прокоментувати статтю: