Сірчана пробка у вусі як механізм захисту організму

загрузка...

Сірчана пробка — одна з найчастіших причин звернення пацієнтів за допомогою до лікаря-отоларинголога. Вона однаково часто виникає у чоловіків і жінок, у дітей та дорослих, доставляючи неприємні відчуття, аж до болю і різкого зниження слуху. Але сірчана пробка, по суті своїй, не є захворюванням. Це один із захисних механізмів організму людини.

Етіологія і патогенез

У зовнішньому слуховому проході розташовується близько двох тисяч залоз, що виділяють вушну сірку, маючу складний склад, що включає навіть імуноглобуліни, яка зволожує шкіру вуха, одночасно захищаючи від травм і мікробів. До складу сірки входять також відмерлі клітини шкіри, пил і інші мікрочастинки, що обумовлює її колір — від жовтого до темно-коричневого. У нормі сірка постійно рухається в напрямку від барабанної перетинки до вушної раковини, очищаючи і зволожуючи стінки зовнішнього слухового проходу.

У багатьох людей відзначається гіперсекреція сірчаних залоз, що в поєднанні з генетично обумовленою вузькістю слухового проходу сприяє утворенню сірчаної пробки. Значним провокуючим чинником є роздратування стінок слухового проходу різними слуховими апаратами, навушниками або ватяними паличками. Підвищується ризик виникнення сірчаних пробок у працівників запорошених спеціальностей, наприклад, у борошномелів.

Клінічні прояви та діагностика

Сірчана пробка у дорослої людини може формуватися роками, не викликаючи ніяких відчуттів і виявитися тільки під час профілактичного огляду лікаря-спеціаліста. Однак коли її розміри стають великими, або при попаданні води у вухо, наприклад, при купанні, сірчана пробка розбухає, перекриваючи просвіт зовнішнього слухового проходу, тисне на чутливі поверхні і барабанну перетинку, викликаючи неприємні відчуття, біль і різке зниження слуху, аж до глухоти . У цьому випадку пацієнт швидко звертається за медичною допомогою.

Діти раннього віку не можуть пояснити, що з ними відбувається. До дискомфортним відчуттям у вухах вони швидко адаптуються в силу вікових особливостей та не пред’являють скарг. Спостережлива мама помітить, що дитина смикає вушну раковину, не реагує на звернену до нього мову, або, щоб краще розчути звук, повертається до нього якимось одним вухом. Все це — приводи для звернення до дитячого отоларинголога. При отоскопії виявляється характерна жовто-коричнева, не відбиває світло, поверхня.

Профілактика і лікування

З метою профілактики виникнення сірчаних пробок потрібно якомога менше дратувати стінки зовнішнього слухового проходу. Ні в якому разі не можна чистити вуха ватяними паличками, так як цей процес, поряд з подразненням стінок зовнішнього слухового проходу, сприяє ущільненню сірки, що перешкоджає її вільному транзиту назовні. Сірку видаляти необхідно тільки коли вона з’являється у вушній раковині, і як можна рідше.

При виявленні сірчаної пробки у вусі категорично забороняється видаляти її без огляду отоларинголога. Зовнішній слуховий прохід має форму пісочного годинника, з фізіологічним звуженням в середній частині. Спроба витягнути пробку самостійно приведе до проштовхування пробки за вузьку ділянку і ускладнить її витяг лікарем.

Не можна без призначення лікаря капати у вухо різні рідини, так як при порушенні цілісності барабанної перетинки, про що пацієнт може і не знати, це призведе до потрапляння рідини в середнє вухо, що загрожує виникненням запалення середнього вуха.

Після отоскопії отоларинголог зазвичай видаляє сірчану пробку пінцетом, або промиванням теплою водою. Якщо видалення відразу проблематично, призначається закопування тривідсоткового розчину перекису водню, з наступним вимиванням проточною водою через деякий час.

Після видалення сірчаної пробки не потрібно дотримання спеціального режиму і призначення лікувальних заходів.

Світлана Шимкович

Сподобалася стаття? Поділися з друзями:

Схожі статті:
Попереднє з категорії:
Запис опублікована в рубриці Здоров'я. Додайте в закладки постійне посилання.

Прокоментувати статтю: