Рухові (психомоторні) розлади — ступор і збудження

загрузка...

Психомоторика — це комплекс рухових актів людини, тісно пов’язаних з психічною діяльністю і відображають особливості конституції. Термін «психомоторика» вживається для розмежування складних рухів, пов’язаних з психічною діяльністю від елементарних рухових реакцій, пов’язаних з більш простої рефлекторної діяльністю центральної нервової системи.

Що таке психомоторні розлади

Психомоторні розлади — це порушення складного рухового поведінки, яка може виникнути при різних нервових і психічних захворюваннях. При грубих вогнищевих ураженнях мозку (наприклад, при церебральному атеросклерозі) розлади рухової функції виникають у вигляді паралічів або парезів, при генералізованих органічних процесах (наприклад, при атрофії мозку — зменшенні його в об’ємі) такі розлади можуть обмежуватися загальною повільністю, бідністю довільних рухів, млявістю міміки і жестів, монотонністю мови, загальної скутістю і зміною ходи (дрібні кроки).

Виникають порушення психомоторики і при деяких психічних розладах. Так, наприклад, при маніакально-депресивному психозі в період депресивних фаз настає загальне пригнічення психіки, при маніакальних станах — загальна рухова збудженість.

При ряді психогенних розладів зміна психомоторики носить різко хворобливий характер, наприклад, при істеричних реакціях порівняно часто спостерігається повна або часткова втрата рухів в кінцівках (істеричний параліч), зниження сили рухів, різноманітні розлади координації. Під час істеричного припадку спостерігаються різноманітні мімічні рухи виразного і захисного характеру.

Особливе значення мають розлади психомоторики, що виникають при катотоніческом синдромі. До них відносяться рухові порушення від незначних змін моторики у вигляді млявості міміки, манірності, химерності пози, рухів та ходи до виражених проявів кататонічного ступору (кататонія — це нервово-психічний розлад, що виражається в м’язових спазмах і порушенні довільних рухів) та явищами каталепсії (заціпеніння або застигання з втратою здатності до довільним рухам, зустрічається, наприклад, при істерії).

Психомоторні розлади діляться на розлади, які супроводжуються зменшенням об’єму рухів (гіпокінезії), збільшення обсягу рухів (гіперкінезія) і мимовільні рухи, які є частиною зазвичай плавних і контрольованих рухів обличчя і кінцівок (дискінезії)

гіпокінезії

до гіпокінезії відносяться різні форми ступору — розлади психіки у вигляді пригнічення всієї психічної діяльності, в тому числі рухів, мислення й мови. Зустрічається наступні види ступору:

  • депресивний ступор або меланхолійне заціпеніння — туга, нерухомість, але при цьому зберігається здатність до деяким чином реагувати на звернення;
  • галлюцинаторний ступор — виникає при галюцинаціях при цьому знерухомлених поєднується з мімічними реакціями на зміст галюцинацій — міміка виражає страх, здивування, радість; такий стан може виникати при деяких отруєннях, органічних психозах, при шизофренії;
  • астенічний ступор — млявість і байдужість до всього, хворі розуміють, що у них питають, але не мають сил і бажання відповідати;
  • істеричний ступор виникає зазвичай у особистостей з істеричними рисами характеру (емоційність, бажання бути в центрі уваги, демонстративність) — хворий може днями лежати нерухомо і не реагувати на звернення; якщо змусити його піднятися, він чинитиме опір;
  • психогенний ступор — реакція організму на психічну травму; при цьому нерухомість поєднується з різними порушеннями з боку вегетативної нервової системи (вона іннервує внутрішні органи і кровоносні судини) — прискореним серцебиттям, пітливістю, підвищенням чи зниженням артеріального тиску;
  • каталептичний ступор або воскова гнучкість — це стан, при якому на тлі підвищеного м’язового тонусу у хворих виникає здатність зберігати на тривалий час надану ним позу.
  • Крім того, до гіпокінезії відноситься такий стан, як мутизм — повне мовчання, коли хворий не відповідає на питання і не вступає ні з ким у контакт.

    Сподобалася стаття? Поділися з друзями:

    Схожі статті:
    Попереднє з категорії:
    Запис опублікована в рубриці Психологія. Додайте в закладки постійне посилання.

    Прокоментувати статтю: