Лікування раку — важко, але необхідно

загрузка...

На сьогоднішній день існує багато різних способів лікування раку. Деяких з них менш відомих, ніж хіміотерапія, променева терапія, і хірургічні операції.

Генотерапія

Як відомо, генні мутації можуть призвести до неправильного функціонування генів і безконтрольного зростання клітин. Результатом цього може стати розвиток раку. (Слід, проте, пам’ятати, що рак розвивається не так просто; ймовірно, для цього потрібна складна серія множинних мутацій). Ці мутації можуть бути викликані курінням, факторами навколишнього середовища, або бути успадкованими. Основна ідея генотерапіі полягатимуть в тому, що виправлення цих мутацій дасть нам можливість зупинити рак. Сьогодні розробляється кілька способів отримання такого результату:

  • Заміщення нехватало або нефункціонірующіх генів. Наприклад, ген р53 називається геном придушення пухлини — назва відображає його функцію. Клітини, в яких через мутації цей ген відсутній, можна «полагодити», розміщуючи в них функціональні копії р53.
  • Онкогени — це мутовані гени, які можуть або викликати розвиток нових ракових пухлин, або поширювати на весь організм вже існуючий рак. Порушуючи активність цих генів, генотерапія зможе припинити розвиток або розповсюдження раку.
  • Використання власної імунної системи організму шляхом поміщення в ракові клітини генів, які змусять імунну систему атакувати ракові клітини як чужорідні організми.
  • Введення в ракові клітини генів, які зроблять їх більш сприйнятливими до інших методів лікування або запобіжать розвиток резистентності до них.
  • Створення «генів-смертників», які будуть проникати в ракові клітини, викликаючи їх саморуйнування.
  • Використання генів для запобігання утворення кровоносних судин в ракових пухлинах. Це прирече пухлина на справжню голодну смерть у відсутність необхідних для її розвитку поживних речовин.
  • Застосування генів в цілях захисту здорових клітин від виникнення побічних ефектів таких методів лікування, як радіотерапія і променева терапія.
  • Як проводиться

    Доставка генів в потрібне місце — одна з найбільших труднощів і найважливіших завдань генотерапії. Зрозуміло, зробити ін’єкцію генів у клітини не представляється можливим, тому необхідний якийсь носій, який зможе доставити їх за призначенням. Зазвичай в якості такого транспортного засобу використовуються віруси — такі ж віруси, як ті, що викликають застуду, але — деактивовані, так що вони вже не можуть викликати у пацієнта певне захворювання. По-перше, в ці віруси необхідно впровадити певні гени.

    Після цього в деяких випадках у пацієнта беруть зразки клітин і в лабораторії піддають їх впливу вірусу. Вірус з необхідним геном взаємодіє з клітинами, які протягом деякого часу ростуть в лабораторних умовах, а потім вводяться пацієнтові внутрішньовенно, в певні органи (наприклад, в легені), або безпосередньо в печінку. В інших випадках віруси (тепер вони називаються векторами) з впровадженими в них генами вводять в організм пацієнта і вони знаходять клітини, до яких застосовується генотерапія. Досягнувши цільової клітини, ген повинен потрапити в її ядро і впровадитися в генетичний матеріал людини. Потім ген повинен активуватися і почати виробляти білкові продукти, на синтез яких він і розрахований. Якщо білок функціонує нормально, доставка гена в клітку вважається успішною.

    Генна терапія поки — зовсім новий спосіб лікування раку, її різні методи тільки проходять клінічні випробування і про побічні ефекти, особливо довготривалих, відомо небагато. Про деякі наслідки цієї терапії поки можна лише будувати теорії, однак генотерапія розвивається швидко і може бути джерелом надії для багатьох хворих.

    Біологічна терапія

    Біологічна терапія допомагає імунній системі функціонувати краще завдяки використанню субстанцій, які в нормі присутні в організмі. Терапія може стимулювати організм виробляти більше таких субстанцій, або ж в ході терапії в організм пацієнта вводять штучні аналоги цих субстанцій.

    В біологічної терапії використовуються: бацила Кальметта-Герена — для лікування раку сечового міхура на ранній стадії, інтерлейкін-2 — при деяких видах меланоми і раку нирки, Рітуксан (ритуксимабу) — при неходжкінської лімфомі, герцептин (трастузумаб) для лікування раку молочної залози, і багато інших препаратів.

    Завдання біологічної терапії — посилити природні захисні механізми організму. Поки не цілком ясно, як саме працюють засоби біологічної терапії, але очевидно, що вони можуть сповільнити розвиток раку, а також допомагають імунній системі знищувати ракові клітини. Біологічну терапію також застосовують для послаблення побічних ефектів хіміотерапії і радіотерапії.

    Засоби для біологічної терапії вводять внутрішньовенно, підшкірно, внутрішньом’язово, або приймають перорально — в залежності від типу препарату та захворювання, для лікування якого він використовується.

    Незважаючи на те, що в ході лікування використовуються природні або аналогічні природним речовини, вони можуть викликати різні побічні ефекти, такі як лихоманка, м’язові болі і болі в суглобах, нудота і / або блювання, відсутність апетиту і сильна втома. Втім, більшість побічних ефектів слабшають протягом 24-48 годин після початку лікування — приблизно стільки часу необхідно, щоб звикнути до зміни в роботі імунної системи.

    Сподобалася стаття? Поділися з друзями:

    Схожі статті:
    Попереднє з категорії:
    Запис опублікована в рубриці Здоров'я. Додайте в закладки постійне посилання.

    Прокоментувати статтю: