Критерії осудності та неосудності — вердикт остаточний і оскарженню не підлягає

загрузка...

Розлади психіки — це порушення з боку головного мозку, яке позбавляє людину здатності правильно розуміти і оцінювати свої вчинки і правильно діяти в тій чи іншій ситуації. Це може призводити хворого до таких неправильних дій, які з одного боку представляють суспільну небезпеку, а з іншого виключають юридичну відповідальність за його вчинок.

Що таке невмняемость

Неосудність — це юридичне поняття, що позначає таке хворобливе стан особи під час вчинення ним протиправного діяння, яке не дозволяє поставити (поставити) йому це діяння в провину.

У відповідності з існуючим законодавством відповідальним за вчинення злочину може бути лише особа, яка є осудною. У законодавстві є пункт про те, що людина, яка під час скоєння злочину знаходився в стані неосудності, тобто не міг віддавати собі звіту в своїх діях або не був здатний керувати ними внаслідок розладу психіки, не підлягає кримінальній відповідальності. Людина, визнана неосудною, не підлягає кримінальній відповідальності, до нього за рішенням суду можуть бути застосовані тільки заходи медичного характеру.

Питання про осудність чи неосудність тієї чи іншої особи вирішується судовими психіатрами за рішенням суду. Різноманіття проявів та різна ступінь тяжкості душевних розладів зробили необхідним застосування двох критеріїв неосудності — медичного і юридичного.

Медичний критерій неосудності

Медичний критерій неосудності — це перелік психічних захворювань, які поділяються на 4 групи: хронічна душевна хвороба, тимчасовий розлад душевної діяльності, слабоумство, інші хворобливі стани.

  • Група хронічних душевних хвороб складається з безперервно протікають або рецидивуючих (у вигляді повторюваних нападів) прогресуючих психічних хвороб, які викликають глибокі та стійкі зміни особистості. До цієї групи хвороб відносяться шизофренія, старече слабоумство, старечі психози й деякі інші.
  • До тимчасових розладів психічної діяльності відносять гострі психічні захворювання, що закінчуються одужанням. Це алкогольні психози, реактивні психози (які виникають у відповідь на якесь зовнішнє вплив), симптоматичні психози (психоз є одним з ознак якогось захворювання, наприклад, жовтяниці) і так далі.
  • Група хворих зі слабоумством об’єднує всі випадки різних за походженням стійких станів зниження інтелекту, особливо рівня суджень і критики. У цю ж групу входять хворі зі зниженою здатністю або неможливістю адаптуватися в суспільстві.
  • Група інших хворобливих станів включає випадки, що не є психічними захворюваннями, але при яких є ті чи інші порушення психічної діяльності — психопатії (каліцтва характеру), психічний інфантилізм (незрілість) і деякі випадки глухонімоти.
  • Завдання судового психіатра — поставити правильний діагноз. Але сам по собі діагноз ще не вирішує питання про осудність. Більшість психічних хвороб проявляються самими різними ознаками — від легких, не заважають громадському житті, до дуже важких, що призводять до інвалідності. Такий широкий діапазон у проявах психічних розладів є, наприклад, при епілепсії, психічних розладах травматичного та судинного походження, після перенесеного енцефаліту, при олігофренії.

    Юридичний критерій неосудності

    Власне судово-психіатричну оцінку, що грунтується на визначенні тяжкості виявлених хворобливих розладів психіки, дають за допомогою юридичного критерію неосудності, який описаний в законі як «неможливість віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними». Юридичний критерій характеризує таку ступінь тяжкості хвороби, яка виключає осудність.

    Юридичний критерій включає в себе дві ознаки: інтелектуальний (неможливість віддавати собі звіт у своїх діях) і вольовий (неможливість керувати своїми діями), які дають більш повну всебічну характеристику душевних розладів, виявлених у людини, якій проводилася експертиза. Юридичний критерій — це загальне визначення, узагальнена характеристика порушень психіки з точки зору їх тяжкості, виключає осудність чи, навпаки, неосудність.

    Застосування юридичного критерію здійснюється шляхом аналізу психічних порушень (після встановлення діагнозу) і входить в обов’язки психіатрів-експертів. Остаточне рішення про осудність — неосудність належить суду.

    Галина Романенко

    Сподобалася стаття? Поділися з друзями:

    Схожі статті:
    Попереднє з категорії:
    Запис опублікована в рубриці Психологія. Додайте в закладки постійне посилання.

    Прокоментувати статтю: