Гіпотиреоз — лікування: замісна терапія

загрузка...

Гіпотиреоз, перш за все, вимагає замісної терапії , це зрозуміли ще в кінці XIX століття, коли хворому гіпотиреозом вперше був призначений екстракт з тканини щитовидної залози вівці. Таким чином, при гіпотиреозі вперше була застосована замісна терапія.

Основні принципи лікування гіпотиреозу

Лікування гіпотиреозу проводиться тільки після встановлення остаточного діагнозу і з’ясування причини зниження функції щитовидної залози. При лікуванні первинного гіпотиреозу призначається комплексне лікування: правильне харчування, активний спосіб життя, вітамінотерапія, замісна терапія препаратами щитовидної залози.

Вторинний гіпотиреоз іноді вимагає не тільки цього лікування. Так, при гіпотиреозі, виниклому через пухлини гіпофіза, для відновлення стану хворого потрібно спочатку видалити пухлину, а потім у разі потреби призначати замісну терапію.

Харчування хворих з гіпотиреозом

При гіпотиреозу страждає в першу чергу обмін речовин, тому харчування хворих цим захворюванням має велике значення. Воно повинно бути повноцінним, з достатньою кількістю білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин.

Якщо у хворого є надлишкова вага, то необхідно прагнути до його зниження, обмежуючи калорійність їжі за рахунок жирного м’яса, риби, молочних продуктів, а також легкозасвоюваних вуглеводів (солодощів та здоби).

При розвитку залізодефіцитної анемії у раціоні хворих має бути нежирне м’ясо, печінка, яйця, рибна ікра — в цих продуктах залізо міститься в легкозасвоюваному вигляді. Крім того, для засвоєння заліза потрібний вітамін С — його можна отримати з фруктів і ягід.

Медикаментозне лікування гіпотиреозу

Для поліпшення обміну речовин хворим призначають вітамінно-мінеральні комплекси. Особливо потрібні хворим вітаміни А, С, групи В. При розвитку залізодефіцитної анемії призначаються препарати заліза з вітаміном С.

Основою лікування гіпотиреозу є замісна терапія. Призначаються тиреоїдні препарати, які поступово усувають симптоми гіпотиреозу. Сьогодні в якості замісної терапії застосовується L-тироксин — синтетичний аналог природного тіроксіна.Етот препарату після всмоктування в кров надходить у печінку і розкладається там з утворенням трийодтироніну. Трийодтиронін надходить в клітини тканин, роблячи позитивний вплив на їх ріст, розвиток та обмінні процеси.

У малих дозах L-тироксин поліпшує білковий і жировий обмін, в середніх — стимулює ріст і розвиток тканин, викликає прискорення обмінних процесів і потребу тканин у кисні, стимулює обмін білків, жирів, вуглеводів, підвищує працездатність серцево-судинної і нервової систем .

Але якщо застосовувати великі дози цього препарату, то це буде придушувати вироблення гормонів гіпоталамуса (області головного мозку, відповідальної за всю ендокринну діяльність) і гіпофіза (головної залози внутрішньої секреції). Гіпоталамус і гіпофіз своїм гормонами стимулюю виробляння секрету щитовидної залози.

Перші ознаки поліпшення на тлі замісного лікування з’являються не раніше, ніж через тиждень. Призначають препарат на тривалий термін, найчастіше довічно. Якщо лікування призначається хворому з важкою формою гіпотиреозу, то починають, як правило, з дуже маленької дози, поступово (раз на два тижні) збільшуючи її до дози, відповідної захворюванню і віком хворого.

L-тироксин зазвичай не дає побічних явищ, якщо він приймається за призначенням лікаря і під контролем гормонів щитовидної залози в крові. Але передозування препарату дуже небезпечна. При цьому з’являються симптоми, характерні для тиреотоксикозу з підвищеною кількістю гормонів щитовидної залози в крові: серцебиття, порушення серцевого ритму, болі в серці, тривожність, безсоння, тремтіння кінцівок і всього тіла, підвищена пітливість посилений апетит, зниження ваги тіла, пронос. При появі таких ознак зазвичай робиться перерва в лікуванні на декілька днів, а потім препарат призначають в меншій дозі.

Протипоказанням для застосування L-тироксину є індивідуальна непереносимість компонентів препарату, тиреотоксикоз, інфаркт міокарда, міокардит (запалення серцевого м’яза), недостатність надниркових залоз.

Лікування психічних порушень складається, перш за все, в лікуванні основного ендокринного захворювання (замісна гормональна терапія), застосовуються також симптоматичні психофармакологічні засоби (стимулятори центральної нервової системи, антидепресанти).

При первинному гіпотиреозі своєчасний адекватне лікування усуває всі симптоми захворювання, відновлює працездатність, але одужання не наступає і якщо замісну терапію перервати, то симптоми гіпотиреозу повернуться. При вторинному гіпотиреозі прогноз залежить від характеру ураження гіпоталамо-гіпофізарної області.

Галина Романенко

Сподобалася стаття? Поділися з друзями:

Схожі статті:
Попереднє з категорії:
Запис опублікована в рубриці Здоров'я. Додайте в закладки постійне посилання.

Прокоментувати статтю: