Гіпертиреоз — лікування: зверніть увагу на причини

загрузка...

Лікувати гіпертиреоз можна, тільки виявивши захворювання, яке його викликало. Але профілактику гіпертиреоїдних кризу і коми можна проводити відразу ж після виявлення симптомів гіпертиреозу. Це робиться за допомогою адекватної терапії лікарськими препаратами, що гальмують секрецію гормонів щитовидної залози.

Основні принципи лікування гіпертиреозу

Головне, що потрібно при лікуванні гіпертиреозу — це знизити вміст гормонів щитовидної залози в крові. Для цього застосовуються препарати, які надають Тиреостатичні (переважна секрецію гормонів щитовидної залози) дію. До таких препаратів належать імідазолу і тіоураціли. У нашій країні використовується в основному перша група препаратів — імідазоли, представником яких є вітчизняний препарат мерказоліл. Цей препарат блокує утворення гормонів у клітинах щитовидної залози, запобігаючи тим самим попаданню великої кількості гормонів в кров і викликані їм порушення в роботі організму. Крім того, він пригнічує активність імунної системи, що також дуже важливо, враховуючи те, що в переважній більшості випадків гіпертиреоз є результатом аутоімунних (з алергією на тканини щитовидної залози) процесів.

Починають терапію після того, як в крові виявлено підвищений вміст тиреоїдних гормонів. Одночасно продовжують обстежувати хворого з метою постановки остаточного діагнозу та ступеня тяжкості захворювання.

Мерказоліл призначається спочатку в досить великій дозі, а коли вміст у крові гормонів щитовидної залози знижується, доза коригується. Проводиться це під регулярним лабораторним контролем. Іноді під дією лікування відбувається різке зниження тиреоїдних гормонів у крові, і тоді з метою корекції призначають замісну терапію гормонами щитовидної залози.

Крім того, хворому призначають лікарські препарати, які знижують активність СНС — симпатичної нервової системи (саме СНС вводить організм у стан стресу — захисної реакції, необхідної в екстремальних ситуаціях). Група таких препаратів називається бета-адреноблокаторами, вони зменшують тахікардію, тремор, пітливість, підвищену емоційність.

При появі ознак надниркової недостатності і офтальмопатії (випинання очей) хворим зазвичай призначають глюкокортикоїдних гормони.

Процес лікування гіпертиреозу складний і в цьому питанні основне значення надається дисциплінованості самого хворого, який повинен дуже чітко виконувати всі лікарські призначення і своєчасно з’являтися на прийом до лікаря.

Як тільки остаточний діагноз буде встановлено, можливо, належить зробити вибір між продовженням консервативного лікування та хірургічною операцією.

Оперативне лікування гіпертиреозу

Іноді консервативне лікування не справляє належного впливу і тоді доводиться вдаватися до операції. Показаннями до операції є:

  • відсутність стійкого ефекту після двох років адекватного лікування;
  • індивідуальна непереносимість препаратів групи імідазолу (інша група препаратів — тіоураціли коштує дуже дорого і часто дає ускладнення);
  • здавлювання різко збільшеною щитовидною залозою життєво важливих органів в області шиї — великих кровоносних судин, нервів, трахеї, гортані.
  • У процесі підготовки до операції призначають тривалість прийому та дозу мерказоліла, які дозволяють досягти стійкого еутиреоїдного стану (нормальної кількості тиреоїдних гормонів в крові).

    Найчастіше виконується операція часткового видалення щитовидної залози. При цьому залишають тільки її невелику частину (приблизно п’ята частина від ваги нормальної щитовидної залози). Зазвичай такого обсягу тканини буває достатньо для того, щоб забезпечити секрецію необхідної кількості тиреоїдних гормонів. У більшості випадків операція є оптимальним рішенням проблеми тиротоксикоз.

    Якщо під впливом консервативного лікування або після операції стан хворого покращився, в тому числі покращився стан серцево-судинної системи та очей, в крові відзначається постійний нормальний рівень гормонів на мінімальних дозах препаратів, можна зробити висновок про настання стійкої ремісії та під наглядом лікаря і лабораторним контролем поступово відмовитися від мерказоліла зовсім. При цьому хворий повинен обов’язково раз на три місяці відвідувати ендокринолога і досліджувати кров на гормони для того, щоб вчасно виявити і запобігти загостренню захворювання. Якщо загострень немає протягом року, то хворого знімають з диспансерного обліку, але пояснюють йому, що рецидив може з’явитися і пізніше, тому його завдання уважно стежити за своїм здоров’ям і при появі перших ознак гіпертиреозу звертатися до лікаря.

    У лікуванні гіпертиреозу багато що залежить не тільки від лікаря, але і від самого хворого.

    Сподобалася стаття? Поділися з друзями:

    Схожі статті:
    Попереднє з категорії:
    Запис опублікована в рубриці Здоров'я. Додайте в закладки постійне посилання.

    Прокоментувати статтю: