Ендопротезування суглобів — якщо не допомагає консервативне лікування

загрузка...

Важкі фізичні навантаження при заняттях спортом, різні захворювання, травми часто призводять до того, що функція того чи іншого суглоба повністю порушується й людина стає інвалідом. Якщо не допомагає консервативне лікування та операції з відновлення функції суглоба, то постає питання про його ендопротезуванні.

Що таке ендопротезування

Ендопротезування — це заміщення імплантатами (ендопротезами) елементів опорно-рухового апарату і частин внутрішніх органів, які втратили свою функцію в результаті травми або захворювання. Ендопротези використовуються практично у всіх областях хірургії, але термін «ендопротезування» отримав найбільше поширення в ортопедії і травматології.

Показанням для ендопротезування є технічна неможливість або неефективність інших відновлювальних операцій. У травматології та ортопедії розрізняють протезування мягкоткание утворень (зв’язок і сухожиль) і заміщення кісток і суглобів. Ендопротези елементів м’яких тканин, як правило, виготовляють з полімерних еластичних матеріалів, ендопротези для заміщення кісток і суглобів — з твердих матеріалів (металу, високоміцних пластмас, кераміки та інших). Основними вимогами, що пред’являються до матеріалів ендопротезів, є їх механічна міцність, біоінертністю (здатність не вступати в біохімічні реакції з навколишніми тканинами), можливість забезпечення високої точності при виготовленні деталей ендопротеза, а також можливість його міцного кріплення до тканин організму людини.

Спільними протипоказаннями для ендопротезування є наявність вогнищ інфекції в організмі (карієс зубів, гнійничкові висип і так далі). Виконується ендопротезування зазвичай під наркозом, особливо, при заміщенні кісток і великих суглобів.

Ендопротезування кісток і суглобів

Перший металевий протез голівки стегнової кістки був створений в 1940 році Муром, в 1946 році брати Жюде запропонували ендопротез, який представляє собою акрилову головку, укріплену на спеціальному металевому цвяху. Ці протези, призначені для заміщення суглобового кінця однієї з кісток суглоба, отримали назву однополюсних. Надалі конструкція однополюсних ендопротезів неодноразово удосконалювалася.

Показанням для однополюсного протезування кульшового суглоба є звичайно переломи і несправжні суглоби шийки стегнової кістки у осіб похилого та старечого віку, яким не рекомендується тривалий постільний режим.

При однополюсному протезуванні тазостегнового суглоба суглоб розкривають, шийку стегнової кістки перетинають біля основи і видаляють разом із головкою. Потім в стегновій кістці створюють канал, щільно забивають в нього ніжку ендопротеза, а головку протеза вправляють в суглобову западину, розташовану на тазової кістки. Після цього відновлюють капсулу тазостегнового суглоба. У зв’язку з тим, що при одноплюсном ендопротезуванні кульшового суглоба головка ендопротеза постійно контактує з хрящем суглобової западини і чинить на нього тиск, в цій області з часом можуть розвиватися дистрофічні (обмінні) зміни хряща. Тому однополюсне ендопротезування не рекомендується особам молодого і середнього віку, а також хворим, що страждають деформуючим артрозом.

Тотальне ендопротезування суглобів

У 1959 році К.М.Сіваш застосував суцільнометалевий ендопротез кульшового суглоба, в якому передбачалася нероз’ємних обох кінців суглоба. У 1960 році був застосований ендопротез кульшового суглоба, що включає два компоненти — полімерну чашечку суглобової западини і металевий ендопротез голівки стегнової кістки. В даний час існують удосконалені сучасні тотальні ендопротези.

Тотальні ендопротези кульшового суглобу успішно застосовують при деформуючому артрозі, асептичному некрозі голівки стегнової кістки (розпаді кістки без участі інфекції), ревматоїдному артриті, ускладненому нерухомістю суглоба, помилкових суглобах шийки стегнової кістки. Тотальні протези кріплять до кістки двома способами: механічним і за допомогою спеціального полімеру — акрілцемента.

Ендопротезування колінного суглоба виробляють, як правило, тотальним ендопротезами із заміщенням суглобових поверхонь стегнової та великогомілкової кісток.

Тотальне ендопротезування застосовують після оперативних втручань з приводу злоякісних пухлин стегнової кістки. Проводиться заміна тазостегнового суглоба, стегна та колінного суглоба. Для цієї мети використовують ендопротези кульшового та колінного суглобів, з’єднані між собою титановим штифтом.

Ендопротезування плечового, ліктьового і гомілковостопного суглобів роблять рідко. Для ендопротезування плечового суглоба застосовують як однополюсні, так і тотальні ендопротези. Для ендопротезування ліктьового суглоба використовують в основному суцільнометалеві тотальні шарнірні протези.

Ускладнення

В післяопераційному періоді можливий розвиток запального процесу, тромбофлебіту і іншого. Характерним ускладненням для ендопротезування є нестабільність ендопротеза (його розхитування в кістки), вивихи голівки ендопротеза з суглобової западини. Можливі так звані втомні переломи ендопротезів. У разі нестабільності протеза його замінюють новим. Якщо виникає нагноєння і його не вдається ліквідувати, то протез видаляють.

Але в більшості випадків ендопротезування сьогодні протікає без ускладнень, і штучний суглоб служить довго, повністю відновлюючи функцію кінцівки.

Галина Романенко

Сподобалася стаття? Поділися з друзями:

Схожі статті:
Попереднє з категорії:
Запис опублікована в рубриці Здоров'я. Додайте в закладки постійне посилання.

Прокоментувати статтю: